Витинанка – художній твір народного
декоративно-прикладного мистецтва у вигляді витятої з одно- або багатоколірних
аркушів паперу орнаментованої чи
сюжетною композицією, мереживно витяті ножицями (або спеціально загостреним
ножем). Витинанки є чудовими зразками прорізного паперового декору. У давнину
як прикрасу витинанки наклеювали на стіни, печі, шибки вікон. Ажурні паперові
прикраси слов’янських народів мали декоративне
спрямування і здебільшого були орієнтовані на традиційні народні мотиви
орнаменту. Виготовляли витинанки перед Новим
роком або навесні, коли зазвичай
білили стіни й поновлювали внутрішнє оздоблення хат. Витинанки «жили» в
основному півроку, рідше рік. Найдавніші українські витинанки, що дійшли до
нашого часу, походять з Прикарпаття і Західного Поділля.
За технологічними і художніми
особливостями їх поділяють на ажурні (зображення міститься у прорізах) і
силуетні (зображення виступає контуром); одинарні (виготовлені з одного аркуша
паперу) та складні (аплікаційні – з кількох аркушів паперу, а тому завжди
поліхромні). Останні залежно від прийомів виготовлення бувають накладними та
складеними. Інколи витинанки наклеювали на аркуш паперу, тло якого також могло
слугувати невід’ємною складовою задуманої автором
композиції.
У сучасному
декоративно-прикладному мистецтві витинанка набула виставкового характеру – це
ряд ажурних тематичних творів, пристосованих для експонування на виставках.
Виготовляють їх і для оздоблення поліграфічної продукції – цим самим вони
переходять від декоративно-прикладного до образотворчого мистецтва (витинальна
графіка).
Починати роботу над витинанкою
доцільно з орнаментальних смужок: квітів, листя, птахів тощо. Далі переходимо
до витинанок у крузі, квадраті. Аж після цього можна переходити до виготовлення
композицій «Дерево життя», «Вазон», «Вазон з птахами» тощо.
Дерево життя – це найголовніший символ рослинного світу майже у
всіх народів планети. В українців воно існує практично у всіх видах мистецтва,
зокрема широко оспівується в колядках, де йому надають надзвичайного значення у
створенні світу й інших важливих Божих і людських справах.
Ось як розпочинається одна із
подільських колядок, якій сотні років:
Росте дерево, тонке високе,
Ой дай Боже!
Тонке високе, в корні глибоке,
Ой дай Боже!
На тім дереві сам сокіл сидить, далеко видить,
Ой дай Боже!
Далі в ній йдеться про те, що
сокіл бачить, що на морі пливе панна і вишиває братові на весілля сорочку.
Згадуються там місяць та зорі, райські пташки, тури-олені.
Дерево давало життя не тільки
людям, а й птахам (більшість із них живуть саме на деревах), тваринам. Під
деревом майстри мали на увазі всяку рослину.
Деревам поклонялися, більшість із
них були святими й окремо щось символізували:
верба – прадерево;
липа – матір, вода;
дуб – прадерево, Перун, Сонце,
сила, авторитет, житло Першобога;
береза – Лада;
клен – Лель;
вишня – чарування, дівоча краса;
калина – коляда, Різдво світу,
дівоча краса;
смерека – вічне життя, юність;
явір – прадерево, юнак;
яблуня – жіноче начало,
материнство.
Також вважалися священними
бузина, терен, ялина, сосна, кедр, виноград, черешня, ожина, малина, горіх,
черемха та ще чимало рослин.
Але справжні митці-витинальники,
як правило, «узагальнювали» свої дерева, тобто не визначали їх породи, бо
мислили і переживали символічно й глибинно, а не копіювали бачене. На своїх
деревах вони розміщували птахів, богів, людей і Сонце.
Світове дерево знаходиться в
центрі світу і має триєдину будову: вершина його – небесне царство (світ
богів), стовбур – земля (світ людини і тварин), коріння – підземне царство
(світ підземних божеств і померлих предків).
Дерева – це група витинанок, що
охоплює кілька композиційних типів настінних прикрас дзеркальної симетрії:
дерево, дерево з пташками, гілка, букет, вазон, квітка.
Справжнє мистецтво – символічне.
Попри свою простоту, доступність, витинальне мистецтво мало власні оберегові
символи, як і писанкарство, вишивка, ткацтво.
Мотиви геометричних елементів і
фігур:
-
прямі, ламані, хвилясті – символи життєвої дороги;
-
трикутні – обереги;
-
чотирикутні – символи родючості;
-
магічна символіка – чотири пори року, чотири сторони
світу;
-
розеткові – сонце.
Будь-який виріб мав потрійну
символіку: форми, орнаменту та кольору.
Рослинним мотивам притаманне:
1.
Відображення живої природи, ріст, цвітіння;
2. Найдавніші знаки – деревце з піднятими гілками, ялинка,
колосок, листочки;
3.
Центральний елемент – квіти, дерево життя.
Ці символи відображали
міфологічні уявлення наших предків про будову Всесвіту.