Витинанка – художній твір народного декоративно-прикладного мистецтва у вигляді витятої з одно- або багатоколірних аркушів паперу  орнаментованої чи сюжетною композицією, мереживно витяті ножицями (або спеціально загостреним ножем). Витинанки є чудовими зразками прорізного паперового декору. У давнину як прикрасу витинанки наклеювали на стіни, печі, шибки вікон. Ажурні паперові прикраси слов’янських народів мали декоративне спрямування і здебільшого були орієнтовані на традиційні народні мотиви орнаменту. Виготовляли витинанки перед Новим  роком або  навесні, коли зазвичай білили стіни й поновлювали внутрішнє оздоблення хат. Витинанки «жили» в основному півроку, рідше рік. Найдавніші українські витинанки, що дійшли до нашого часу, походять з Прикарпаття і Західного Поділля.

За технологічними і художніми особливостями їх поділяють на ажурні (зображення міститься у прорізах) і силуетні (зображення виступає контуром); одинарні (виготовлені з одного аркуша паперу) та складні (аплікаційні – з кількох аркушів паперу, а тому завжди поліхромні). Останні залежно від прийомів виготовлення бувають накладними та складеними. Інколи витинанки наклеювали на аркуш паперу, тло якого також могло слугувати невід’ємною складовою задуманої автором композиції.

У сучасному декоративно-прикладному мистецтві витинанка набула виставкового характеру – це ряд ажурних тематичних творів, пристосованих для експонування на виставках. Виготовляють їх і для оздоблення поліграфічної продукції – цим самим вони переходять від декоративно-прикладного до образотворчого мистецтва (витинальна графіка).

Починати роботу над витинанкою доцільно з орнаментальних смужок: квітів, листя, птахів тощо. Далі переходимо до витинанок у крузі, квадраті. Аж після цього можна переходити до виготовлення композицій «Дерево життя», «Вазон», «Вазон з птахами» тощо.

Дерево життя – це найголовніший символ рослинного світу майже у всіх народів планети. В українців воно існує практично у всіх видах мистецтва, зокрема широко оспівується в колядках, де йому надають надзвичайного значення у створенні світу й інших важливих Божих і людських справах.

Ось як розпочинається одна із подільських колядок, якій сотні років:

Росте дерево, тонке високе,

Ой дай Боже!

Тонке високе, в корні глибоке,

Ой дай Боже!

На тім дереві сам сокіл сидить, далеко видить,

Ой дай Боже!

Далі в ній йдеться про те, що сокіл бачить, що на морі пливе панна і вишиває братові на весілля сорочку. Згадуються там місяць та зорі, райські пташки, тури-олені.

Дерево давало життя не тільки людям, а й птахам (більшість із них живуть саме на деревах), тваринам. Під деревом майстри мали на увазі всяку рослину.

Деревам поклонялися, більшість із них були святими й окремо щось символізували:

верба – прадерево;

липа – матір, вода;

дуб – прадерево, Перун, Сонце, сила, авторитет, житло Першобога;

береза – Лада;

клен – Лель;

вишня – чарування, дівоча краса;

калина – коляда, Різдво світу, дівоча краса;

смерека – вічне життя, юність;

явір – прадерево, юнак;

яблуня – жіноче начало, материнство.

Також вважалися священними бузина, терен, ялина, сосна, кедр, виноград, черешня, ожина, малина, горіх, черемха та ще чимало рослин.

Але справжні митці-витинальники, як правило, «узагальнювали» свої дерева, тобто не визначали їх породи, бо мислили і переживали символічно й глибинно, а не копіювали бачене. На своїх деревах вони розміщували птахів, богів, людей і Сонце.

Світове дерево знаходиться в центрі світу і має триєдину будову: вершина його – небесне царство (світ богів), стовбур – земля (світ людини і тварин), коріння – підземне царство (світ підземних божеств і померлих предків).

Дерева – це група витинанок, що охоплює кілька композиційних типів настінних прикрас дзеркальної симетрії: дерево, дерево з пташками, гілка, букет, вазон, квітка.

Справжнє мистецтво – символічне. Попри свою простоту, доступність, витинальне мистецтво мало власні оберегові символи, як і писанкарство, вишивка, ткацтво.

Мотиви геометричних елементів і фігур:

-         прямі, ламані, хвилясті – символи життєвої дороги;

-         трикутні – обереги;

-         чотирикутні – символи родючості;

-         магічна символіка – чотири пори року, чотири сторони світу;

-         розеткові – сонце.

Будь-який виріб мав потрійну символіку: форми, орнаменту та кольору.

Рослинним мотивам притаманне:

1.     Відображення живої природи, ріст, цвітіння;

2. Найдавніші знаки – деревце з піднятими гілками, ялинка, колосок, листочки;

3.     Центральний елемент – квіти, дерево життя.

Ці символи відображали міфологічні уявлення наших предків про будову Всесвіту.